- недоторканність
- [неидоторка/н':іс'т']
-н:ос'т'і, ор. -н':іс'т'у
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
недоторканність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до недоторканний. 2) Гарантія від усяких посягань з боку кого небудь. Недоторканність кордонів. •• Недоторка/нність депута/та принцип, відповідно до якого депутат представницького органу державної влади не може бути… … Український тлумачний словник
недоторканність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
імунітет — у, ч. 1) мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. •• Акти/вний імуніте/т імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену.… … Український тлумачний словник
охоронець — нця, ч. 1) Той, хто охороняє, стереже кого , що небудь. 2) Той, хто піклується про збереження чого небудь, оберігає щось. || Те, що загороджує, прикриває кого , що небудь від чогось небажаного, шкідливого, небезпечного і т. ін. 3) Той, хто… … Український тлумачний словник
габаскорпус — у, ч. Англійський закон 1679 р. про особисту недоторканність громадянина … Український тлумачний словник
охороняти — я/ю, я/єш, недок., охорони/ти, роню/, ро/ниш, док., перех. Оберігати від небезпеки кого , що небудь, забезпечувати від загрози нападу, замаху і т. ін. || Стояти на варті біля кого , чого небудь; вартувати, стерегти. || Забезпечувати, гарантувати… … Український тлумачний словник
харасмент — а, ч. У праві США – злочин, що порушує недоторканність приватного життя особи переслідуванням, домаганням та ін … Український тлумачний словник